Насамперед визначаються з тим, навіщо потрібен твердотілий накопичувач. Якщо для підстрахування вмонтованого у техніку вінчестера, пристрій знадобиться не надто об’ємний та не дуже швидкісний. Але якщо для того, щоб використовувати його замість HDD, придивитися варто до найбільш просунутого компонента. Орієнтуються на наведені нижче характеристики.

Види

Варіантів не так багато: купити SSD-накопичувач можна або внутрішній, або зовнішній. Перший прихований, що дуже зручно. Другий під’єднується до комп’ютерної техніки через USB та розміщений зовні.

Типорозміри

Обирають серед таких:

• SATA. Формат годиться для встановлення і на ноутбук, і на комп’ютер. Параметри 2,5".
• M.2. На перший погляд він схожий на планку пам'яті, компактний та мініатюрний, шириною 22 мм і в декількох варіантах довжини: від 42 до 80 мм. Хороший для невеликої техніки.
• Mini-SATA. Бездисковий варіант на 1,8", годиться для лептопів та ультратонких ноутбуків.
• PCI-E. Доволі габаритний, тому це відмінний SSD для персонального комп’ютера.

Тип шини

Має збігатися з тією, що спочатку встановлена в материнській платі. Варіантів є декілька:

• SATA. З найменшою пропускною спроможністю – не більше 600 МБ/с. Однак, якщо цього достатньо, вибирати потрібно серію SATAIII: вона підходить усім попереднім серіям, а тому універсальна;
• PCI Express. Пропускна спроможність доволі висока: 1000 МБ/c під час запису та близько 2000 МБ/c під час читання;
• M.2. Порт славиться малими розмірами та універсальністю.

Об’єм

На відміну від жорстких дисків, ці пристрої об’ємніші. І починати варто від 250-500 Гб, загалом цього достатньо. Але якщо є ідея повністю перейти на SSD диск, рекомендується близько 1 Тб, але це дорогі компоненти.

Швидкість

Тут є два її види: читання та запису, вони й вказані виробником, хоча зазвичай завищені. Це рівноправні величини – звертати увагу варто на кожну, і орієнтуються на реальний показник, а це від 500 МБ/с у бюджетних версіях і вище у дорожчих пристроях (аж до 3500 МБ/с на читанні та до 2000 МБ/с на записі).

Тип пам’яті

Твердотілий накопичувач має один із типів пам’яті:

• SLC. В одному осередку зберігається 1 біт інформації. Найефективніший варіант. Використовується для серверів, але не для споживчої продукції.
• MLC. Один осередок розрахований на 2 біти, його ще називають багаторівневим. Пам’ять досить швидка, продуктивність не падає зі збільшенням розміру файлу.
• TLC. Осередок уже трирівневий, це найпопулярніший різновид.
• QLC. Один осередок – чотири рівні, проте найменш довговічний.

Більше інформації в осередку – дешевший пристрій, проте і кількість циклів повторного запису та швидкість зі збільшенням даних усе нижча. А щоб збільшити місткість, стали використовувати багатошарові або 3D-чипи.

На відміну від класичного жорсткого диска, твердотілий накопичувач працює в 3-15 разів швидше, безшумний, енергоекономний. Також він практично не нагрівається, стійкий до ударів та вібрацій. Також в оснащенні може бути S.M.A.R.T. – система діагностики, що дозволить визначити стан компонента. А функція збору сміття не дасть зайвим даним займати місце.

Із мінусів – висока вартість та неможливість відновити дані після збоїв.

Легкого вибору! Сподіваємося, зібрані нами рекомендації цьому сприяли.