Типи та види

Саме з цього і розпочинають підбір мережевої карти. І типів існує два:

• Для дротової мережі. Приєднується пристрій до материнської плати, з іншого боку має вихід USB під Ethernet-кабель.
• Для бездротової мережі. Модуль, який обладнаний антеною (або навіть декількома), ловить сигнал Wi-Fi від роутера або точки доступу.

Поділяють мережеві адаптери за способом розташування на три види:

• Внутрішні. Кріпляться до мережевої плати, назовні виходить або порт, або антена.
• Зовнішні (дискретні). На перший погляд схожі на флешку, та й під’єднуються як вона. Зручні тим, що можуть замінити рідний адаптер пристрою, що вийшов з ладу. До того ж можна використовувати один і той же пристрій на різній техніці, аби порт підійшов.
• Вбудовані (інтегровані). Вони спочатку вмонтовані у системну плату. Їхній плюс – з оптимальною сумісністю із залізом техніки, а також драйверами. Із мінусів – майже не піддаються ремонту.

Тип підключення (шини)

Класичний варіант – USB або MicroUSB, і так під’єднується зовнішня карта, або PCI або PCI-E, і у такий спосіб приєднується внутрішній адаптер. Але другий надійніший, ніж перший, тому що приєднується безпосередньо до PCI-сокету материнської плати, і немає зайвої ланки на кшталт ще одного порту, який послаблює сигнал.

Швидкість передачі даних

У дротових адаптерах максимальний показник до 10 Гбіт/с, у бездротових – до 2976 Мбіт/с. Але орієнтуватися варто на показники, які забезпечує провайдер, а не заявлені виробником карти. Навіть якщо купити мережевий адаптер найпотужніший, він вище за голову не стрибне, бо швидкість вищою не стане. Але якщо пропускна здатність адаптера нижча за швидкість інтернету, його неодмінно варто замінити.

Наявність роз’ємів

Якщо потрібно створити комп’ютерну мережу в межах офісу або дому, варто простежити, щоб адаптер був обладнаний роз’ємом RJ-45 для під’єднання кабелю Ethernet. А ось NIC підходить для оптичного порту, AUI – різних коаксіальних дротів. Не рекомендується вибирати BNC, оскільки він застарів.

Розрядність

Для серверів використовують потужні 64-бітові мережеві адаптери. Але звичайним користувачам цілком вистачить 32-бітної мережевої карти.

Профіль адаптера

Інакше кажучи, це висота компонента над системною платою. Варто вибирати низькопрофільні карти, якщо місця не вистачає – із позначкою Low Profile.

Операційка

ОС має бути сумісною з тією, що на під’єднуваному пристрої. Windows підтримують всі сучасні адаптери, а на предмет підтримки Linux або Mac OS X необхідно поцікавитися в технічних параметрах.

Кому важливе виробництво, а не технічні характеристики, той знає, що користувачі оцінили network interface controller від D-Link, Dell, HP, TP-Link, ASUS, Zyxel, Synology, Neffos, Intel. Тому орієнтуватися варто на пристрої від зазначених брендів.

Легкого вибору та ідеальної купівлі! Сподіваємось, наш гайд трохи полегшив Ваш вибір мережевого адаптера.